Історія школи

Влітку 1969 року розпочато будівництво теперішньої школи, за кошти місцевого колгоспу «Авангард». Всі будівельні роботи виконувала бригада будівельників з міста Хуст Закарпатської області. Керівником бригади був Грицько Юрій Іванович. Прорабом був Рахуба Олександр з міста Жашків. Контролював будівництво тодішній директор школи - Солом'янюк Василь Петрович. Будівництво нового приміщення школи було закінчено у 1973році. У грудні цього ж року школа почала функціонувати. У 2003 році нашій школі виповнилось 30 років.

Директори школи

Солом'янюк Василь Петрович - перший директор нової школи (1973 - 1979 р.р.)

Наджос Петро Михайлович - 1979 р. по серпень 1984 р.

Саєнко Сергій Іванович - з серпня 1984 р. по серпень 1986 р.

Коломієць Анатолій Дмитрович - з серпня 1986 р. по серпень 1990 р.

Наджос Петро Михайлович - з серпня 1990 р. по серпень 1991 р.

Білан Марія Григорівна - з серпня 1991 р. по липень 2004 р.

Сіра Галина Романівна - з липня 2004 р. по сьогоднішній день.

Стара школа

Жителі села прагнули, щоб їхні діти були освічені, але приміщення школи не було. Наймалася хатина, в якій з однієї сторони проживав господар хати, а в другій половині, через сіни, навчалися діти. Їх було мало, і тільки хлопчики. Дівчатка на той час не навчалися. Писали на грифельних дошках. На папері писали гусячим пером, а пізніше металевим пером. Людину, яка побудувала першу школу нашого села, звали Григорій Заводінський. Він був священником у церкві, а дяком - Федір Кочубинський. Саме він, біля церкви зібрав сходку селян, на якій вніс пропозицію збудувати в селі школу. 1884 року закінчили будувати глинобетонне приміщення школи, крите соломою. Назвали його - трьохрічна церковно-приходська школа с. Вороне. В одній половині був клас для трьох груп, а в другій половині складалося паливо та шкільні речі. По середині були сіни, а проти них кімната, де проживав учитель. Приходською школа називалася тому, що до школи приймалисядіти обох статей (хлопчики та дівчатка) тільки церковних прихожан. Єврейських та інших національностей діти не приймалися. Церковна називалася тому, що школу і вчителів утримувала церква за свій рахунок. Книги, зошити, грифельні дошки учні купляли за власні кошти. Навчання проводилося слов'янською та російською мовою. Сторожа та техпрацівників у школі не було, Прибирали приміщення, протоплювали грубки - самі учні. Першим учителем був Немировський, пізніше Злочевський Лука Васильович. З 1907 року вчителював Піскун Василь. Учні, які не виконували домашнього завдання ( уроки, молитви) несли покарання - вчитель фізично карав учня лінійкою по долоні або ж крутив за вуха. У 1909 році, з дозволу пана Ернеста Рогозінського, після демотнажу «гокулу» ( великого дерев'яного приміщеннядля зберігання зерна), вивільнили ділянку під будівництво Земської школи. 1910 року розпочали будувати Земську двокласну п'ятирічнушколу. 1911 року будівництво приміщення школи було завершено, а восени - школарозпочала працювати. Приміщення мало два класи. Перший був перемороджений великими філінкованими дверима з двох половин. Навчалися в ньому перша, другаі третя групи. У другому класі навчалася четверта і п'ята група. До вступу в Земську школу потрібно було закінчити церковно-приходську школу. Абетки в Земській школі не навчали. Обов'язково потрібно було пройти навчання в церковно-приходській школі в першій групі, хоча б одну зиму. Навчання проводилось російською мовою, українська на тойчас не викладалась. За погане навчання, незнання уроків не карали фізично (тілесних покарань у Земській школі не було, їх відмінили), застосовували моральні міри: залишали після уроків; викликали на співбесіду батьків. Занизьку успішність та постійні порушення поведінки, крадіжку та інші злочини - звільняли з школи. Навчання у школі було необов'язкове. Державна казна учнівське забезпечення брала на себе. Книги, зошити, ручки, чорнило в Земській школі видавалося безкоштовно. Перед початком занять діти ставали на молитву. Двічі натиждень викладався Закон Божий місцевим батюшкою. Двічі на тиждень з хлопчиками проводилася військова муштра. Дівчаток навчали вишивати, плести кружева, в'язати рукавички та носки. Проводи старого року та зустріч нового року, святково відмічали біля ялинки. В новорічний вечір учням вручали подарунки, ласощі. Молодшим групам давали пакунки цукерок, а учням 4 - 5 груп - дарували книги. В релігійні свята та по неділях навчання не проводилось. І все у табельні дні, учні йшли до школи, де взамін уроків дітям демонстрували картини з чарівного ліхтаря. В ньому картини не рухались, а замінювались. Вчителями були: першої групи Кириченко Марія; другу ітретю групу навчав завідуючий школою Молванов Василь Михайлович; четверту і п'яту групи навчав Дзюбенко Григорій, пізніше Орешков. Крім того, вчителювали: Богун Олександр, Мороз, Заводінський, Калашнюк Домніка Степанівна. 1911 - 1914 р.р. змін у шкільному житті не було. За винятком, що 1911 року в церковно-приходській школі перестали святкувати новорічну ялинку та видавати дітям подарунки. Новорічна зустріч проводилась тільки в Земській школі. Вперше ввелося утримання сторожа та технічного працівника. 1913 року в березні місяці святково відзначалося 300-річчя дому Романових. Було свято, на якому дітям роздавали подарунки. Починаючи з 1914 року стовп біля церковно-приходськоїшколи став місцем оголошень. На ньому клеїли телеграми штабу головнокомандуючого, короткі фронтові зведення Росії та її союзників Англії та Франції. 1915 рік. Війна продовжується. Почали мобілізовувати ополченців та молодих хлопців. Учителя Дзюбенка Григорія забрали в солдати. Ного групу учнів почав навчати завідуючий школою Молванов Василь. Другу й третю групи навчає попадя - Заводінська Ганна Федорівна. В школі цього навчального року видають безплатно тільки книги. Відмінено військову муштру. Тому, що після мобілізації в селі немає кого муштрувати. 1917 рік. У с. Вононе в березні місяці було вастановлено нову владу. Солдати, які залишали фронтові позиції, ідучи через села розносили епідемію тифу. Медичної допомоги небуло, а тому люди вмирали. У зв'язку з епідемією тифу навчання у школі було припинено. У 1918 році у селі засновується товариство «Просвіта», яке керувалось радою, на чолі якого був селянин Сакович Севастьян Антонович. Було відкрито сільську бібліотеку, при якій діяла художня самодіяльність. Замисть сцени, де виступав хор, ставилися вистави, концерти, використовувалося складське приміщення панського млина. Одного разу тут виступав відомий український силач Іван Піддубний, демонструючи богатирську силу, розгинав кінські підкови, забивав долонею цвяхи воску, піднімав коня та інше. У 1921 році засновується молодіжний осередок, завдання якої було проводити серед молоді культурно-масову роботу. Відкрили хату-читальню при бібліотеці, працювали гуртки художньої самодіяльності. Проводиться навчання дітей у школі. Секретарем осередку обирається Сокоренко Гнат Лаврович. Членами осередку були: Іванов Степан Ількович, Москаленко Олексій Давидович, Редько Степан Логвинович, Чеверноженко Мусій, Шевчук Пиня Семенівна, Москаленко Тодоска Степанівна, Олійник Наталка Семенівна, Гаврилюк Лука Хтодович, Шуляк Афанасій Гаврилович. Так проводилось навчання дітей з 1884 року до Великої Вітчизняної війни.